Навесні, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сили й живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка

 9 березня   з шаною і любов’ю поклали квіти до пам’ятника Великому Кобзареві – Тарасу Григоровичу Шевченку.

Стільки болю, стільки туги                                            

Ніде не зустріти.

Треба всім читать Шевченка,

Щоб знали дорослі і діти,

Як радів за Україну, як хотів він волі.                            

Волі рідному народу

І усім нам долі.

Хто державу свою любить,

Їй бажає тільки щастя,

Той, як Біблію святую,

В кожнім домі, в кожній хаті,

У пентхаузі, в квартирі

«Кобзаря» повинен мати

І Шевченка шанувати.

Вогонь не гас в душі Тараса,

Він розгорівся від страждань,

Він запалав, зайнявши душу

Й назавжди визначивши долю

Поета, що хотів лиш волі,

Що за народ боротись мусив,

Як міг, своїм яскравим словом.

Бо за Вкраїну його серце

Боліло, плакало, палало,

Текло кривавими сльозами,

Поки його не стало.

Але зосталось його слово,

Що вічно буде спонукати

Сміливе серце патріота

Свою країну захищати.

Зоставсь його палкий живопис

І те, що заповів Тарас.

Я вірю,що поета-художник

Залишиться взірцем для нас.

              Т.М. Мєхова