Короп розташований у Північно-східній частині Чернігівщини на лівобережжі Десни. На жаль, історичні джерела не містять достеменних відомостей про час заснування Коропа.
На початку XVIIст. у Коропі налічувалось сто дворів. У кінці XVIIIст. у Коропі було три дерев’яні церкви, пізніше побудували муровану Вознесенську церкву, при якій працювала школа. У кінці XIXст. було споруджено Федосіївську та Успенську церкви.
У 1859 р. відкрили парафіальне училище, приватну жіночу гімназію.
У 1897р. у Коропі почало діяти 2-класне училище. У 1913 р. у Коропі діяли міністерське училище і земська школа.
У період 1932-33 рр. була введеназагальна початкова освіта дітей віком 8-15 років. У Коропі існувало кілька початкових шкіл.
Перепадя Валентина Григорівна, яка навчалася у школі з 1928 по 1938 рр. пригадувала, що у роки голодомору на Україні, багато учнів пухли та помирали від голоду. Для учнів із багатодітних сімей було організоване харчування у школі, але воно було у вигляді пісної юшки, яка мало тамувала голод. Учителі школи чим могли, тим і допомагали голодуючим. Одна з учительок, Дорфман Раїса Наумівна, робила це дуже тактовно: просила когось із голодуючих учнів допомогти донести додому її портфель, зошити, а потім запрошувала до квартири і годувала, чим могла. Щодня вибирала інших учнів з багатодітних і голодуючих сімей.
У 1935 році школа бул
а реформована в середню зразкову школу.
Середня школа була в районі одна, тому до неї ходили у старші класи і учні з навколишніх сіл. Учні не вміщалися в старому приміщенні, тому для школи віддали так званий «Народний дім»– сучасний Будинок культури. В цьому будинку по обидва боки від зали були класи, а також хімічний кабінет, спортзал. Улітку працював тут спортивний майданчик. На перервах у актовому залі школи збиралось чимало учнів. Тут на сцені виступали по черзі класи зі своїми програмами. Кожен клас намагався виступити найкраще, добитися першості.
У середині 30-х років у школі, як і в усій країні, запроваджувався так званий «бригадний» метод навчання. Він полягав у тому, що учні класу ділилися на групи по 6 чоловік, які разом готували домашнє завдання. Якщо один з учнів бригади завдання н
а уроці не знав, то погану оцінку виставляли членам усієї бригади. Пізніше цей метод не утвердився в радянській педагогіці.
У 1937 році Коропська середня школа зробила свій перший випуск.
Марія Василівна Сарапіна, випускниця цього року, розповідає, що в їхньому 10 класі було 32 учні – 17 хлопців і 15 дівчат. Класним керівником була Пархоменко Параска Данилівна – учитель біології. Любов і повагу до вчительської професії вона передала своїм учням.
21 чоловік із випускників цього року вступили до педагогічних інститутів і згодом учителювали у Коропі та Коропському районі,7 хлопців стали військовими, 3 учні – медиками.
Сама Марія Василівна у 1938р. вступила до Одеського педагогічного інституту, навчання в якому перервала війна. Закінчувала його вже заочно, працюючи в с. Мар’янівці Одеської області. Згодом повернулася до рідного Коропа, почала навчати дітей українській мові та літературі в середній, а потім у восьмирічній школі райцентру.
Випускники багатьох років з теплотою та чуйністю згадують свого педагога Параску Данилівну Пархоменко, яка віддавала учням свою палку енергію, навчала арифметиці, біології, вчила любити природу, досліджувати, любити землю та невтомно трудитися на ній. 
Поряд з нею працювали та навчали юних коропчан Корогод Іван Юхимович –– учитель фізики, Рудіч Ганна Фалалеївна– учитель української мови та літератури, Панченко Платон Сергійович – учитель німецької та інші. Очолювала учительський колектив школи директор Назімок Євдокія Данилівна.
Випускник 1941 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, нині, покійний, Шепель Микола Юхимович згадував: «Наш випускний вечір розпочався 21 червня 1941 року, а закінчився о 5 годині ранку 22 червня. Коли повернулися додому після зустрічі світанку, по радіо оголосили, що розпочалася війна…»
Випускницею цього буремного 41-го року була і Токарєва Галина Микитівна, яка потім до виходу на пенсію пропрацювала усе життя учителькою історії нашої школи.
З перших днів війни всі жителі Коропа одностайно виступили на захист Батьківщини. Більшість чоловіків пішли у лави Червоної Армії. Все доросле населення брало активну участь у будівництві оборонних споруд на лівому березі Десни та в районі станції Доч. 28 серпня 1941 року гітлерівці окупували селище та запровадили режим жорстокого терору і насильства. 8 лютого 1942 року у Короп прибув каральний загін. Фашистські кати розстріляли 100 чоловік.
Від їх рук загинула директор школи Назімок Є.Д. та секретар РК КП(б)У Магинський І.І., який був залишений у Коропі для підпільної роботи.
За період тимчасової окупації гітлерівці розстріляли 198 мирних жителів, 69 юнаків та дівчат відправили до Німеччини на каторгу; знищили приміщення середньої школи, спалили 300 будинків жителів. У період окупації діти в школі не навчались. Заняття відновились з 21 вересня 1943 року після звільнення Коропа військами Радянської Армії.
У післявоєнний період школу очолювали такі директори: Марченко Макар Андрійович, Лозовий Олексій Федорович, Панова Марія Петрівна, Давидов Петро Миколайович, Насіка Антон Федорович, Полтавчанко Василь Кирилович, Литвинов Олександр Васильович. На даний час школу очолює спеціаліст вищої категорії, учитель-методист, відмінник освіти України Головешко Іван Олексійович.
Працювали такі учителі: Сокольник Ф.Є., Сокольник Є.П., Степаненко В.П., Шльонська М.З., Дорошко М.О., Мудров В.О., Коток М.С., Писаренко М.М.Приходько Л.Г., Ломотько С.С., Волошко В.П., Самойловська М.М., Марченко Т.П. та багато інших. У період з 1945 до кінця 50-х років кількість учнів у школі збільшувалась. Її відвідували учні з навколишніх сіл, які були учнями 10-11-х класів.
Навчалися у кількох пристосованих приміщеннях та єврейській церкві - синагозі.
На початку 70-х років починає будуватися нова школа, яка у 1967 році гостинно відчинила свої двері для школярів. Це була 50-а річниця Великого Жовтня. Тому з цього часу Коропська середня школа отримала звання ім. 50 річчя Великого Жовтня та статус середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи.
При школі була налагоджена робота груп продовженого дня, діяли предметні та технічні гуртки. У 1969 році ракетомоделісти середньої школи були учасниками загальносоюзних змагань, які проходили в м. Калузі. Гурток ракетомоделістів очолював учитель трудового навчання Синьогуб Іван Денисович.
Він–ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, був нагороджений медаллю А.С.Макаренка. Мав 7 нагород, як керівник гуртка юних ракетомоделістів, нагороджений багатьма Почесними грамотами. Значну допомогу у діяльності гуртка надавав школярам Сергій Гнатович Руденко – уродженець Коропа, Маршал авіації, Герой Радянського Союзу.
Нашу школу закінчили сотні юнаків та дівчат, багато з них стали знаними в усій Україні, в Чернігівській області, рідному Коропі.
Це стосується художників – аматорів Макієнка Василя Митрофановича, нині покійного, та Сарапіна Анатолія Васильовича. З їхніх полотен дивляться на нас рідні краєвиди Коропщини, обличчя знайомих людей, біблійні герої.
Випускниця 1970 року Валентина Микитівна Михайленко-автор книги з історичного краєзнавства, збірок поезії, прози «Душі моєї чисте джерело», «Осінній стриптиз», «На лезі радості», частий гість у школі, її люблять і поважають батьки, діти, жителі Коропщини.
Школа-це навчально-виховний заклад, який виховує дітей і за допомогою навчальної книги, тому важко переоцінити роль шкільної бібліотеки, оскільки в ній зосереджена і навчально-виховна, і методична, і інформаційна робота. Найбільша цінність шкільної бібліотеки, невід’ємна частина її інформаційних ресурсів – книжковий фонд. У 1958 році
прийшла працювати бібліотекарем нашої школи Прохоренко Людмила Миколаївна. У 1974 році вона перейшла на посаду вихователя ГПД, а через рік і до виходу на заслужений відпочинок працювала учителем початкових класів.
У1974 році працювати завідуючою бібліотекою стала Волошко Галина Михайлівна. За 14 років її роботи бібліотечний фонд поповнився на 10 тисяч екземплярів галузевої та художньої літератури.
Спливав час. Містечко розросталося. Старе приміщання не відповідало вимогам сучасного навчального закладу. У 1995 році розпочалось будівництво нової школи, яка через два роки гостинно відчинила двері перед юними коропчанами. 1 вересня 1997 року, знову через 30 років було введено в дію нове приміщення центрального корпусу та блоку початкових класів та відкрито біля школи пам’ятник Т.Г. Шевченку.
На початку XVIIст. у Коропі налічувалось сто дворів. У кінці XVIIIст. у Коропі було три дерев’яні церкви, пізніше побудували муровану Вознесенську церкву, при якій працювала школа. У кінці XIXст. було споруджено Федосіївську та Успенську церкви.
У 1859 р. відкрили парафіальне училище, приватну жіночу гімназію.
У 1897р. у Коропі почало діяти 2-класне училище. У 1913 р. у Коропі діяли міністерське училище і земська школа.
У період 1932-33 рр. була введеназагальна початкова освіта дітей віком 8-15 років. У Коропі існувало кілька початкових шкіл.
Перепадя Валентина Григорівна, яка навчалася у школі з 1928 по 1938 рр. пригадувала, що у роки голодомору на Україні, багато учнів пухли та помирали від голоду. Для учнів із багатодітних сімей було організоване харчування у школі, але воно було у вигляді пісної юшки, яка мало тамувала голод. Учителі школи чим могли, тим і допомагали голодуючим. Одна з учительок, Дорфман Раїса Наумівна, робила це дуже тактовно: просила когось із голодуючих учнів допомогти донести додому її портфель, зошити, а потім запрошувала до квартири і годувала, чим могла. Щодня вибирала інших учнів з багатодітних і голодуючих сімей.
У 1935 році школа бул
а реформована в середню зразкову школу.Середня школа була в районі одна, тому до неї ходили у старші класи і учні з навколишніх сіл. Учні не вміщалися в старому приміщенні, тому для школи віддали так званий «Народний дім»– сучасний Будинок культури. В цьому будинку по обидва боки від зали були класи, а також хімічний кабінет, спортзал. Улітку працював тут спортивний майданчик. На перервах у актовому залі школи збиралось чимало учнів. Тут на сцені виступали по черзі класи зі своїми програмами. Кожен клас намагався виступити найкраще, добитися першості.
У середині 30-х років у школі, як і в усій країні, запроваджувався так званий «бригадний» метод навчання. Він полягав у тому, що учні класу ділилися на групи по 6 чоловік, які разом готували домашнє завдання. Якщо один з учнів бригади завдання н
а уроці не знав, то погану оцінку виставляли членам усієї бригади. Пізніше цей метод не утвердився в радянській педагогіці.У 1937 році Коропська середня школа зробила свій перший випуск.
Марія Василівна Сарапіна, випускниця цього року, розповідає, що в їхньому 10 класі було 32 учні – 17 хлопців і 15 дівчат. Класним керівником була Пархоменко Параска Данилівна – учитель біології. Любов і повагу до вчительської професії вона передала своїм учням.
21 чоловік із випускників цього року вступили до педагогічних інститутів і згодом учителювали у Коропі та Коропському районі,7 хлопців стали військовими, 3 учні – медиками.
Сама Марія Василівна у 1938р. вступила до Одеського педагогічного інституту, навчання в якому перервала війна. Закінчувала його вже заочно, працюючи в с. Мар’янівці Одеської області. Згодом повернулася до рідного Коропа, почала навчати дітей українській мові та літературі в середній, а потім у восьмирічній школі райцентру.
Випускники багатьох років з теплотою та чуйністю згадують свого педагога Параску Данилівну Пархоменко, яка віддавала учням свою палку енергію, навчала арифметиці, біології, вчила любити природу, досліджувати, любити землю та невтомно трудитися на ній.
Поряд з нею працювали та навчали юних коропчан Корогод Іван Юхимович –– учитель фізики, Рудіч Ганна Фалалеївна– учитель української мови та літератури, Панченко Платон Сергійович – учитель німецької та інші. Очолювала учительський колектив школи директор Назімок Євдокія Данилівна.
Четверта справа в другому ряду знизу (Назимок Є.Д.)
Гнів та обурення викликав у жителів Коропа напад фашистів на нашу країну.Випускник 1941 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, нині, покійний, Шепель Микола Юхимович згадував: «Наш випускний вечір розпочався 21 червня 1941 року, а закінчився о 5 годині ранку 22 червня. Коли повернулися додому після зустрічі світанку, по радіо оголосили, що розпочалася війна…»
Випускницею цього буремного 41-го року була і Токарєва Галина Микитівна, яка потім до виходу на пенсію пропрацювала усе життя учителькою історії нашої школи.
З перших днів війни всі жителі Коропа одностайно виступили на захист Батьківщини. Більшість чоловіків пішли у лави Червоної Армії. Все доросле населення брало активну участь у будівництві оборонних споруд на лівому березі Десни та в районі станції Доч. 28 серпня 1941 року гітлерівці окупували селище та запровадили режим жорстокого терору і насильства. 8 лютого 1942 року у Короп прибув каральний загін. Фашистські кати розстріляли 100 чоловік.
Від їх рук загинула директор школи Назімок Є.Д. та секретар РК КП(б)У Магинський І.І., який був залишений у Коропі для підпільної роботи.
За період тимчасової окупації гітлерівці розстріляли 198 мирних жителів, 69 юнаків та дівчат відправили до Німеччини на каторгу; знищили приміщення середньої школи, спалили 300 будинків жителів. У період окупації діти в школі не навчались. Заняття відновились з 21 вересня 1943 року після звільнення Коропа військами Радянської Армії.
У післявоєнний період школу очолювали такі директори: Марченко Макар Андрійович, Лозовий Олексій Федорович, Панова Марія Петрівна, Давидов Петро Миколайович, Насіка Антон Федорович, Полтавчанко Василь Кирилович, Литвинов Олександр Васильович. На даний час школу очолює спеціаліст вищої категорії, учитель-методист, відмінник освіти України Головешко Іван Олексійович.
Працювали такі учителі: Сокольник Ф.Є., Сокольник Є.П., Степаненко В.П., Шльонська М.З., Дорошко М.О., Мудров В.О., Коток М.С., Писаренко М.М.Приходько Л.Г., Ломотько С.С., Волошко В.П., Самойловська М.М., Марченко Т.П. та багато інших. У період з 1945 до кінця 50-х років кількість учнів у школі збільшувалась. Її відвідували учні з навколишніх сіл, які були учнями 10-11-х класів.
Навчалися у кількох пристосованих приміщеннях та єврейській церкві - синагозі.
Нашу школу закінчили сотні юнаків та дівчат, багато з них стали знаними в усій Україні, в Чернігівській області, рідному Коропі.
Це стосується художників – аматорів Макієнка Василя Митрофановича, нині покійного, та Сарапіна Анатолія Васильовича. З їхніх полотен дивляться на нас рідні краєвиди Коропщини, обличчя знайомих людей, біблійні герої.
Випускниця 1970 року Валентина Микитівна Михайленко-автор книги з історичного краєзнавства, збірок поезії, прози «Душі моєї чисте джерело», «Осінній стриптиз», «На лезі радості», частий гість у школі, її люблять і поважають батьки, діти, жителі Коропщини.
Школа-це навчально-виховний заклад, який виховує дітей і за допомогою навчальної книги, тому важко переоцінити роль шкільної бібліотеки, оскільки в ній зосереджена і навчально-виховна, і методична, і інформаційна робота. Найбільша цінність шкільної бібліотеки, невід’ємна частина її інформаційних ресурсів – книжковий фонд. У 1958 році
прийшла працювати бібліотекарем нашої школи Прохоренко Людмила Миколаївна. У 1974 році вона перейшла на посаду вихователя ГПД, а через рік і до виходу на заслужений відпочинок працювала учителем початкових класів.
У1974 році працювати завідуючою бібліотекою стала Волошко Галина Михайлівна. За 14 років її роботи бібліотечний фонд поповнився на 10 тисяч екземплярів галузевої та художньої літератури.
З нагоди 60-річчя школи їй присвоєно ім’я Т.Г. Шевченка. Великий Кобзар писар: «Раз добром зігріте серце – вік не прохолоне». Наша школа зігріта руками і серцями будівельників, районного та обласного керівництва, коропчан та жителів району.
Педагогічний колектив школи на даний час налічує 69 учителів, 29 з яких мають вищу кваліфікаційну категорію, звання «Учитель-методист» присвоєно 5 педагогам, звання «старший учитель»– 7, значком «Відмінник освіти України» нагороджені 3 учителі.
В навчальному закладі створено умови для безперервного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх самоосвітньої діяльності, участі в інноваціях, творчих пошуках.