Йдемо по вулиці Поштовій і відразу впадає в око така картина: школу, пам’ятник Т.Г. Шевченку, магазин «Світ комп’ютера» неначе оберігає алея вічнозелених ялинок, які зустрічають дітлахів, батьків, перехожих своїм тихим шумом.

Серед цієї краси стоїть собі непримітне деревце (зараз чорне, зі своїми плодами-шишечками), про яке, можливо, й думає дехто: «Можна спиляти, хай не псує природнього вигляду». Але ні… Це таке дерево, яке називають екзотом серед хвойних!

Учителі-біологи нашої школи давно знають, що це модрина, а російська назва «лиственница».

Маючи всі ознаки голчастих, дерево на зиму скидає хвою, а навесні вкривається молодою зеленню.

Модрина належить до хвойних порід, і з’явилася вона значно пізніше сосни, ялини та кедра, одночасно з дубом. Більш детально про походження деревця можна дізнатися, прочитавши табличку-інформацію біля модрини.

У нашому містечку є такі дерева, зокрема, біля школи та магазину «Дар Божий». Незважаючи на величезне поширення та унікальні властивості дерева (будівництво, медицина та ін.) модрині не пощастило. Про неї, як про калину, дуб чи березу, не співають пісень, її ім’ям не називають кафе, магазини, ресторани й ансамблі. Та, все ж таки, ця порода заслуговує на велику повагу.