З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові , доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
     Одним із свят, яке відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.
     День Андрія Первозванного – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією. Ми всі знаємо, що у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчата вірять, що Андрієва ніч допоможе їй впізнати свою долю, дізнатися чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
    У українській світлиці мати з донькою виглядають гостей – повинні прийти дівчата та хлопці – будуть вечорниці.
    Дівчата співають, танцюють на хлопців заглядаються, а коли зійде місяць – можна і ворожити, хто той суджений. Ворожать і на ім’я судженого (потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати – таке буде ім’я і чоловіка), також є ворожба зі свічкою і із дзеркалом, а ще ворожба на тінях. Найкращим «знахарем долі» є півень, до якої миски підійде, такий буде і суджений: або багатий (якщо до хліба), або хлібороб (якщо до зерна), або п’яниця (якщо до води), або ледащо (якщо до дзеркала).
   Хлопці і собі жартували. .. Панько  почав на квітці ворожити «любить чи ні», а Роман чоботи украв, то дівчата ще й босі залишилися. На кінець вечорниць і пара створилася – Галя та Роман.
    Запальні, красиві танці виконували учні 5-В та 9-Б класів, співом радували учні 5-А та 7-Б кл.
    Вечір пройшов цікаво, глядачі поринули у минуле. Рідними їм будуть батьківські пороги і люди, і пам'ять. У людині повинно щось жити високе і світле.